Вочевидь, не даремно я не гаяла час, а ще у 10-му класі розпочала працювати на радіо. Робота радіоведучою – ось моє перше велике захоплення, за яке ще й платили гроші. Так, так … хоча і отримувала я аж одну (!) гривню за годину ефіру на радіостанції «РадіоТОН». Тоді в Тернополі, я ще мала можливість попрацювати на радіо, коли музичні композиції транслювалися (ні, не з бабін) з касет. Чудово, що вже тоді був автопошук ☺

Потім були декілька безефірних місяці, що здавалися вічністю! Справа в тім, що я переїхала жити в Київ, а в 99-му році україномовні радіоведучі нікому не були потрібні. Але, на мою радість, регулюючі органи активізувалися, і таки змусили радіостанції збільшити частку українського продукту. Ось так я, дякуючи Олі Горбачовій, яка на той час була програмним директором, з’явилася в ефірі «Русское радио-Киев».

Після закінчення навчання, в 2002 році я влаштувалася працювати на Перший Всеукраїнський Музичний Телеканал «М1». Так трапилося, що мені довірили формувати PR-відділ телеканалу, попри те, що досвіду в мене було «0». Це була хороша школа! Та на цьому моя радіокар’єра не поспішала закінчуватися. Справа в тім, що за PR платили мало, а жити хотілося достойно, тому з 10:00 до 19:00 я була піарником, а з 20:00 і до 24:00 працювала в ефірі спочатку на Power Fm, а потім на «Радио Апельсин» . Ось так, вже тоді мої два великі захоплення – радіо та PR – гармонійно співіснували у моєму житті.

Розвиток соціальних медіа надихнув мене повернутися «до мікрофону», щоб разом зі слухачами «Українського PR подкасту» поглиблювати свої знання в сфері комунікацій, розвиватися та самовдосконалюватися, а також просто насолоджуватися приємним товариством PR колег.